Короткопері акули мако, які є найшвидшими серед усіх акул, опинилися на межі вимирання через надмірний вилов, але новітні генетичні дослідження показують, що атлантичні популяції все ще зберігають відносно високу генетичну різноманітність, що дає шанс на їхнє виживання.
Глобальний попит на м’ясо та плавники зробив короткоплавих мако одними з найбільш вразливих акул у світі, а їхні популяції, особливо в Атлантичному океані, перебувають у критичному стані. Попри запровадження обмежень, супутникові дані свідчать, що реальна смертність від рибальства може бути в десять разів вищою, ніж вважалося раніше. Це ставить під сумнів стратегії управління, які досі базувалися на моделі двох окремих популяцій – північної та південної атлантичних мако.
Команда вчених на чолі з Андреа Бернардом та Махмудом Шівджі з Центру дослідження акул Save Our Seas Foundation (SOSF-SRC) провела масштабне генетичне дослідження, секвенувавши мітохондріальну ДНК і аналізуючи ядерні геноми акул мако по всьому Атлантичному океану. Виявилося, що попри багаторічний інтенсивний вилов, генетичне різноманіття цих акул залишається високим, що дає їм шанс адаптуватися до змін навколишнього середовища.
Проте, втрата цього різноманіття внаслідок подальшого скорочення популяцій може зробити адаптацію неможливою. Інші види акул, такі як велика акула-молот, уже демонструють значно нижчий рівень генетичної різноманітності, що ставить їх під ще більшу загрозу в умовах кліматичних змін.
Ще однією важливою знахідкою стало те, що самці короткоплавих мако вільно переміщуються між різними регіонами Атлантики, поширюючи свої гени по всьому океану. Однак самки демонструють чітку матрилінійну структуру, тобто вони повертаються у певні місця для народження потомства. Це підтверджує правильність підходу до управління двома окремими популяціями, що базується на розділенні північної та південної атлантичних груп.
Вчені наголошують, що хоча генетична різноманітність мако поки що збережена, подальший надмірний вилов риби може швидко знищити цей ресурс. Якщо не будуть вжиті жорсткі заходи для збереження цього виду, людство ризикує втратити не лише одну з найшвидших і найкраще адаптованих акул, але й важливий елемент океанічної екосистеми.
