Біля вершини підводної гори на захід від Серединно-Атлантичного хребта з мороку височіє зубчастий краєвид веж. Їх кремово-карбонатні стіни та колони виглядають примарно-блакитними у світлі дистанційно керованого транспортного засобу, відправленого на дослідження. Їхня висота коливається від крихітних купок розміром із поганки до грандіозного моноліту заввишки 60 метрів (майже 200 футів). Це Lost City (Загублене місто).
Гідротермальне поле Lost City, відкрите вченими у 2000 році на глибині понад 700 метрів (2300 футів), є найдовшим джерелом вентиляції в океані. Більше нічого подібного ніколи не було знайдено. Принаймні 120 000 років, а може й довше, мантія, що піднімається вгору, у цій частині світу реагувала з морською водою, випускаючи водень, метан та інші розчинені гази в океан. У тріщинах і щілинах жерл родовища вуглеводні живлять нові мікробні спільноти навіть без присутності кисню.
Димарі, які викидають гази з температурою до 40 °C (104°F), є домом для великої кількості равликів і ракоподібних. Більші тварини, такі як краби, креветки, морські їжаки та вугри, зустрічаються рідко, але все ж присутні. Незважаючи на надзвичайний характер середовища, воно, здається, кишить життям, і дослідники вважають, що воно варте нашої уваги та захисту.
У 2024 році дослідники оголосили про рекордне відновлення мантійних порід у формі зразка керна довжиною 1268 метрів, викопаного з гідротермального поля Lost City. Є надія, що ядро може надати важливі докази того, як життя виникло на Землі мільярди років тому в умовах, що збереглися в мінералах. У той час як інші гідротермальні поля, подібні до цього, ймовірно, існують в інших місцях світового океану, це єдине, яке дистанційно керовані апарати змогли знайти на цей час.
Вуглеводні, які виробляють жерла Загубленого міста, утворювалися не з атмосферного вуглекислого газу чи сонячного світла, а в результаті хімічних реакцій на морському дні. Оскільки вуглеводні є будівельними блоками життя, це залишає відкритою можливість того, що життя виникло в такому ж середовищі існування, як це. І не тільки на нашій планеті.
«Це приклад типу екосистеми, яка може бути активною на Енцеладі чи Європі прямо в цю секунду», — сказав мікробіолог Вільям Бразелтон The Smithsonian у 2018 році, маючи на увазі супутники Сатурна та Юпітера. «І, можливо, Марс у минулому».
На відміну від підводних вулканічних жерл, званих чорними курцями, які також називають можливим першим місцем проживання, екосистема Загубленого міста не залежить від тепла магми. Чорні курці виробляють здебільшого мінерали, багаті залізом і сіркою, тоді як димарі Загубленого міста виробляють у 100 разів більше водню та метану. Кальцитові отвори Загубленого міста також набагато, набагато більші, ніж чорні курці, що свідчить про те, що вони були активними довше.
Найвищий з монолітів має назву Посейдон, на честь грецького бога моря, і простягається на висоту понад 60 метрів. Тим часом на північний схід від вежі є схил скелі з короткими спалахами активності. Дослідники з Університету Вашингтона описують вентиляційні отвори тут як «плачучі» рідини, утворюючи «скупчення тонких багатозубих карбонатних наростів, які виходять назовні, як пальці піднятих догори рук». На жаль, ця незвичайна місцевість приваблює не тільки вчених.
У 2018 році було оголошено, що Польща отримала права на розробку морських глибин навколо Загубленого міста. Хоча в самому термальному полі немає цінних ресурсів, які можна видобути, руйнування околиць міста може мати непередбачені наслідки. Будь-які шлейфи або викиди, спричинені видобутком корисних копалин, можуть легко змити дивовижне середовище існування, попереджають вчені.
Тому деякі експерти закликають включити Загублене місто до списку Всесвітньої спадщини, щоб захистити диво природи, поки не пізно. Протягом десятків тисяч років Загублене місто є свідченням незмінної сили життя. Було б просто так, щоб ми його зруйнували. Попередня версія цієї статті була опублікована в серпні 2022 року.
