Нове дослідження вказує на можливу наявність гігантських запасів водяного льоду під поверхнею Марса, у районі формації Medusae Fossae (MFF), поблизу екватора планети. Вчені припускають, що це може бути найбільше джерело води в екваторіальному регіоні Червоної планети — обсяг льодових відкладень співмірний з водами Червоного моря на Землі.
Аналіз нових даних з радара MARSIS, встановленого на борту європейської місії Mars Express, показав, що товщина цього підземного шару може сягати до 3,7 км — значно більше, ніж вважалося раніше. Радіолокаційні сигнали відповідають структурі, подібній до полярних льодових шапок Марса, тобто йдеться саме про шаруватий лід, а не порожнини чи пухкі відклади.
Формація Medusae Fossae давно привертає увагу вчених через свою геологічну складність: вона тягнеться на сотні кілометрів і місцями здіймається на висоту понад кілометр. Раніше вважалося, що вона утворена переважно вітровими або вулканічними відкладеннями. Однак останні спостереження дедалі переконливіше свідчать на користь гіпотези про значні льодові запаси під її товщею.
Крім геологічного інтересу, потенційна наявність води в екваторіальному регіоні Марса має стратегічне значення для майбутніх місій. На відміну від полюсів, екватор краще підходить для висадки людей завдяки помірнішим температурним і енергетичним умовам. Запаси льоду могли б забезпечити не лише питну воду, а й ресурси для отримання кисню та пального.
Хоча наразі ці відкладення залишаються недоступними через товстий шар пилу, сам факт їхнього існування дає науковцям нові орієнтири. Лід, захищений пилом або вулканічним попелом, міг зберігати умови давнього марсіанського клімату. Дослідження цього регіону може пролити світло на водну історію планети й допомогти у плануванні довготривалого освоєння Марса.
Нове дослідження вказує на можливу наявність гігантських запасів водяного льоду під поверхнею Марса, у районі формації Medusae Fossae (MFF), поблизу екватора планети. Вчені припускають, що це може бути найбільше джерело води в екваторіальному регіоні Червоної планети — обсяг льодових відкладень співмірний з водами Червоного моря на Землі.
Аналіз нових даних з радара MARSIS, встановленого на борту європейської місії Mars Express, показав, що товщина цього підземного шару може сягати до 3,7 км — значно більше, ніж вважалося раніше. Радіолокаційні сигнали відповідають структурі, подібній до полярних льодових шапок Марса, тобто йдеться саме про шаруватий лід, а не порожнини чи пухкі відклади.
Формація Medusae Fossae давно привертає увагу вчених через свою геологічну складність: вона тягнеться на сотні кілометрів і місцями здіймається на висоту понад кілометр. Раніше вважалося, що вона утворена переважно вітровими або вулканічними відкладеннями. Однак останні спостереження дедалі переконливіше свідчать на користь гіпотези про значні льодові запаси під її товщею.
Крім геологічного інтересу, потенційна наявність води в екваторіальному регіоні Марса має стратегічне значення для майбутніх місій. На відміну від полюсів, екватор краще підходить для висадки людей завдяки помірнішим температурним і енергетичним умовам. Запаси льоду могли б забезпечити не лише питну воду, а й ресурси для отримання кисню та пального.
Хоча наразі ці відкладення залишаються недоступними через товстий шар пилу, сам факт їхнього існування дає науковцям нові орієнтири. Лід, захищений пилом або вулканічним попелом, міг зберігати умови давнього марсіанського клімату. Дослідження цього регіону може пролити світло на водну історію планети й допомогти у плануванні довготривалого освоєння Марса.
